Архив Рубрики: Личностный рост
Як полюбити себе
Перфекціонізм & прокрастинація
Однією із ознак перфекціонізму може бути відкладання «на потім» вирішення тих проблем і питань, що вже давно мають бути розв’язані. Це коли люди намагаються знайти ідеальний варіант рішення проблеми, і тому гальмують напівдорозі.
Перфекціонізм і прокрастинація часто тісно пов’язані одне з одним. Наприклад, якщо перфекціоністам потрібно купувати квартиру – вони очікують, щоб була недорогою, з ремонтом і у гарному районі, якщо знайти роботу – то щоб була одразу і цікава, і перспективна, і високооплачувана. Якщо купувати машину – то тільки нову, престижну, якщо відпочивати на морі – то виключно закордон. Якщо одружуватись – то лише на красуні.
Світогляд таких людей не має напівтонів, і тому їхнє життя – суцільний штиль і очікування. Вони відкладають його до кращих часів. Часто ці кращі часи так і не настають.
Декому дуже складно погодитись із думкою – не існує ідеальних рішень у неідеальному світі. Як і людей ідеальних не існує теж. Був би світ довершеним – ми це помітили б. Але він таким не є.
Щасливіші за нас
Увечері я повертаюсь із роботи повз дитячі майданчики, де дорослих так само багато, як і дітей. Татусі й мами, кількісно в рівній пропорції, беруть активну участь у прогулянках: спілкуються з малечею, організовують ігри, розрулюють дитячі конфлікти. Я добре пам’ятаю своє дитинство – прогулянки і оті пісочниці, в яких я сиділа поруч з іншими дітлахами по вечорах, поки не смеркало. Дорослих поруч ніколи не було. З нами не гралися. Ми розважали себе самі.
Наші часи вже охрестили дітоцентричними – ми намагаємось робити все, щоб сьогодні власні діти були щасливішими за нас.
Про вплив оточення
У моїй практиці психолога я бачила не раз, як в людини при зміні свого мікросоціуму і депресія минала, і самооцінка зростала, і поліпшувались комунікативні навички, і лідерські якості з’являлись чарівним чином, немов на рівному місці — варто їй було опинитись серед «своїх».
Фройд писав: «Перш ніж діагностувати у себе депресію і занижену самооцінку, переконайтесь, чи не оточені ви ідіотами». Вплив оточення на людину незаперечний.
Оточення впливає на наші ментальні установки, звички, настрій, працездатність, і найголовніше – на образ нашого «Я». Психологічний дискомфорт – виразний маркер перебування людини у непідходящому оточенні. Це відчуття, що серед цих людей ти почуваєш себе більш нещасним, ніж щасливим, бо у вас не збігаються ані цінності, ані погляди, ані спосіб мислення. Частіше так буває, коли є ознаки, що оточення тебе «тягне вниз». Втім, дискомфорт неминучий, якщо потрапляєш у середовище, до якого тобі самому треба «підрости». Визначити, чи пасує тобі конкретне оточення, просто. Потрібно проаналізувати: чи сприяє воно особистісному зростанню, чи навпаки – гальмує його.
Про користь самоспостереження
Пам’ятаю, що спостерігати за собою, за своїми думками і своєю поведінкою я почала доволі рано. Пригадую себе на прогулянці у дитсадку, коли одним зимовим вечором ми з дітьми бавились на майданчику. Вірніше, бавились вони, з радісними криками кидаючи одне в одного сніжки і з азартом стрибаючи у величезний сніговий замет. А я тихо стояла осторонь, дивилась на цю щасливу метушню й очікувала свою маму. Я добре пам’ятаю, як тоді мені спало на думку, що їм так весело разом бавитись – а мені чомусь ні. Що активні, рухливі ігри мені, виявляється, зовсім не цікаві. І що у нас з цими дітьми різний інтерес. У той момент це для мене було сумним відкриттям.
Відтоді мені завжди було цікаво спостерігати за собою. Інтерес до свого внутрішнього світу допомагав вирулювати у нелегкі часи, коли я долала різні життєві перешкоди. У цієї допитливості була і є своя мова: «І що я відчуваю?», «І як діятиму далі?», «Чого я хочу?», «Подивимось, як я з цим впораюсь», і т.п.