Хюгге

Янина Данильченко

Про деякі суспільні тренди дізнаюсь пізно… Виявляється, із данського хюгге (так данці називають момент спокою, умиротворення, затишку, насолоди від простих радощів життя) на Заході вже виросла ціла філософія, яка вчить, як цей затишок, це умиротворення спіймати, дотримуючись певних рекомендацій. Існують поради щодо одягу, їжі, приємних дрібниць, які «приманюють» стан хюгге. Все має бути просто і водночас мило.

Втім, данці стверджують, що жоден антураж, жоден сімейний обід чи родинний ритуал — ще не гарантія того, що ви «зловите» хюгге (пам’ятаєте наше — «ялинку прикрасив, мандарини купив, а Новий Рік не відчувається»). Бо відчуття тихої радості й затишку народжується тільки там, де є повне і безумовне занурення у момент.

Отакі моменти «повного занурення» можуть закарбовуватись у пам’яті як яскраві спогади – так, принаймні, у мене. Хвилини чи години чистого, незатьмареного щастя, повної присутності в моменті, коли немов зупиняється час. Маю таких спогадів безліч, і часто вони не пов’язані із хоч би трохи значущими подіями. Ці моменти виникали самі по собі. Тоді я ще не знала, що стан повної присутності – це те, чому можна навчитись, і що можна викликати й проживати цілеспрямовано.

Якими в моєму житті були ці моменти? Наприклад, спогади про прохолодний вересневий ранок, коли я із мамою удвох збирала великі, холодні й запашні яблука у садку. Чи спогади про зимовий сніжний вечір, коли у присмерках повертаюсь додому, а сніжні замети сяють у світлі ліхтарів, немов укриті діамантовим пилом. Чи літній ранок, сніданок із родиною, сонце, квіти на подвір’ї, а я з великою чашкою какао у руках. Коли я повертаю себе у ці моменти, я проживаю їх немовби знову, і відчуваю те саме, що і тоді. Радість від того, що живеш. І це мій величезний ресурс.Hygge

17 просмотров

Оставить коментарий

You must be logged in to post a comment.