Механізми змін

Янина Данильченко

222

Вчора їхала з роботи і на зупинці почула уривок фрази: “І тепер вона до кожного свята чекає від нього освідчення та обручку».

Хороша ілюстрація про те, як людина діє (або не діє) у звичний спосіб, отримуючи щоразу той самий нульовий результат. Реагуючи кожен раз однаково, людина даремно очікує для себе бажаних змін. Хоча у даної проблеми (в цьому випадку – одруження) є безліч шляхів вирішення: від відвертої розмови і з’ясування намірів обох закоханих до пошуку іншого підходящого для створення сім’ї партнера.

читать далее »

4 просмотров

«Мислити позитивно»: вирішення проблем чи втеча від реальності?

Янина Данильченко

tumblrЧули таку народну мудрість: «скільки разів не скажи «мед» — в роті солодко не стане»? Мені вона подобається набагато більше, ніж «зроби з лимону лимонад». Адже, зіштовхнувшись із негараздами, часто помічаємо, як нічим не підкріплена впевненість, що «все буде добре» на практиці зовсім не означає, що все насправді буде добре. Тоді як задоволення від вирішення неприємних проблем – це взагалі дуже рідкісні почуття. Я, наприклад, не знаю жодної людини, яка має купу проблем і постійно кайфує від того, що їх вирішує. Полегшення відчуває – так. Але це точно не задоволення.

читать далее »

12 просмотров

Як розпізнати підходящого шлюбного партнера

Янина Данильченко

All you need is loveЗвісно, все написане у цій статті не буде ані новим, ані оригінальним. Написала я її тому, що багатьом людям, яких я зустрічаю у приватній психологічній практиці, доводиться стикатись із питанням: «а яким я бачу свого майбутнього шлюбного партнера?» На відміну від розповсюдженого стереотипу, що цим питанням насамперед переймаються жінки, я впевнено скажу, що чоловіків воно цікавить ані трохи не менше.

На своїх лекціях з тематики кохання й шлюбу я розповідаю про те, що значною мірою ми обираємо чоловіка чи дружину, знаходячись під впливом неусвідомлюваних біологічних та психічних імпульсів. П’янкий стан закоханості, обумовлений дією ендорфіново-дофаміново-окситоцинового коктейлю у нашій нервовій системі, через декілька років подружнього життя розсіюється, як дим, і ми нарешті починаємо бачити партнера реальною людиною, без прикрас.

Буває, що після такого ретельного споглядання ми починаємо пригадувати приказки «любовь зла – полюбишь и козла» або «хорошее дело браком не назовешь». Отже, щоб цього не сталось, трохи розуму і розважливості у справах кохання і шлюбу нікому не завадить.

Які ознаки має людина, що підходить для шлюбу саме вам?

читать далее »

17 просмотров

Люди як дзеркала

Янина Данильченко

mirrorПозавчора я була в ательє, де ушивала свою нову вишневу сукню. Там працюють такі сумлінні дівчата, уважні й привітні, то ж я є їхньою постійною клієнткою. Але є те, що мені в цьому ательє не подобається. Дзеркало!

Дзеркало розташоване в глухому закутку, де йде примірка. Вікна там нема, а є лампа денного світла, яка підсвічує шкіру у дзеркалі пронизливим блакитно-білим сяйвом. Коли я дивлюсь у нього, мені одразу здається, що я виснажена і маю доволі хворобливий вигляд. Коротше, радість від примірки нових речей це дзеркало трішечки псує.

Потім я приходжу додому і дивлюсь у домашні дзеркала – вони до мене приязні, хоча і не лестять, вони гарно освітлені, і в них я така, яка є насправді. Дивлячись у них, я впевнююсь, що зі мною все ок.

Я часто думаю, що з дзеркалами часто буває так само, як із людьми. Всі ми віддзеркалюємось одне в одному, зчитуємо свій відбиток, що в той момент стає частиною історії про нас. Іноді поруч з якоюсь людиною починаєш відчувати себе негарним, нерозумним, нікчемним — це знак, що від такого «дзеркала» слід триматись подалі. І навпаки – є люди-дзеркала, через яких пізнаєш у собі істинне, без викривлень. І незалежно від правди, твоє відображення в них тепле, приязне і подобається тобі.

Звісно, всім нам потрібні люди-дзеркала, які бачать краще в нас, бо через них ми теж починаємо бачити в собі оце краще. Але, мабуть, не менш важливо зрозуміти, якими дзеркалами є ми самі для інших. І що через себе транслюємо у світ.

25 просмотров

Відчувати себе живим

Янина Данильченко

nowУ мене в житті був період, років зо три, напевно, коли я перестала помічати світ навколо. Я тоді дуже багато працювала й вчилася — до знемоги. Я хотіла грошей. Мені потрібно було заробляти і платити за навчання. Я доволі довго жила в крайній бідності й панічно боялася повернутися туди знову.

У той час все інше, окрім нагальних справ, перестало для мене існувати. Спала я тоді по 5-6 годин на добу й постійно почувалась сонною та втомленою. В суботу я приїжджала до бабусі, замикалась у кімнаті й спала там по 20 годин поспіль. Я не помічала набряклих бруньок на деревах навесні. Не зауважувала, якого кольору сьогодні небо. Я за три роки не вдихнула гіркий аромат квітучих тюльпанів і не підняла з-під ніг золотий опалий лист.

34 просмотров